Вікторія Мерисабль

Я маленька пір’їнка підхоплена вітром,
Що літа одиноко у небі між хмар
Я дитина, що грається сонячним
світлом
І читає самотньо під тином « Кобзар».

Я дівчина , що мріє про дивні світи,
Що шукає у пам’яті сповідь зірок
Вчить напам’ять Павличка « Два
кольори»
І біжить , наче річка від власних думок.

Я наївність квіткова, пісні солов’я;
Що леліє верлібри у власних думках.
Маю горде походження , гарне ім’я
Все тримаю у себе, у своїх руках.