Вікторія Мерисабль

А я до тебе вільною була,
Не замикала світ свій між шпалери,
Тепер я наче квітка без стебла,
Що дихає без кисню в атмосфері.

Я вечір обіймаю за плече,
В моїх очах – задума та печаль,
А розум з вуст ні пари не зрече,
Вдягнувши очі сліпо у вуаль…

До тебе – незалежною була,
Мого серденька не торкалась туга,
Легеньких було в мене два крила,
Не бігала по замкнутому кругу…

Ти навмання у сні моїм з’явився,
В полон узяв і згоди не спитав,
А сам на волі все-таки лишився,
Мою ж в кайдани душу закував...