ом очі твої знов трішки сумні,
В куточках застигли сльозинки?
Згубила від серця ключі уві сні,
Й забула до нього стежинки…
Даремно жила в буденності днях,
Шукала життєвих все істин,
Душа чомусь пішки бродила одна,
Мети не знаходячи й змісту…
Любила природу, світ і людей,
Добро дарувала без ліку,
Замало обраних було ролей,
Для себе – не жити довіку…
Ти з радістю вірила в щось неземне,
Знаходила місце для всього,
Чому же серденько в собі не знайде
Словечка потрібного свого...
В куточках застигли сльозинки?
Згубила від серця ключі уві сні,
Й забула до нього стежинки…
Даремно жила в буденності днях,
Шукала життєвих все істин,
Душа чомусь пішки бродила одна,
Мети не знаходячи й змісту…
Любила природу, світ і людей,
Добро дарувала без ліку,
Замало обраних було ролей,
Для себе – не жити довіку…
Ти з радістю вірила в щось неземне,
Знаходила місце для всього,
Чому же серденько в собі не знайде
Словечка потрібного свого...
Немає коментарів:
Дописати коментар