Померкло сонце у моїй душі,
Шуміли безупинно в серці грози,
Я втратила від розуму ключі,
І замість віршів лиш писала прозу.
І очі знов питали із дзеркал:
Чом корективи доля свої вносить,
Життя малює наново з лекал,
Які в кишені час мені приносить.
Померкло сонце у душі моїй,
Пісні веселі теж позатихали,
Десь погубились всі сліди від мрій,
Бо без тепла вони порозбредались…
Немає коментарів:
Дописати коментар