Вікторія Мерисабль

я піду десь далеко , полечу світ за очі

Я піду десь далеко , полечу світ за очі
у відлунні часів я домівку знайду
буду слухать уважно звуки пророчі
І топтати стежинки мого споришу

Я тікатиму , мов відлюдниця , в гори
як незламна , співатиму гордо пісні
я шукатиму первісні вільні простори
і лелітиму скарби незнані лісні.

Язалишу в домівці рій злісних думок
зачиню у квартирі спогадів зграю.
і спонтанно придбаю в минуле квиток 
щоби з медом знов випити чорного чаю.

Полечу я туди де не цілять гармати,
де сплітаються звуки у міцні мости.
Я не буду себе , як інші , карати,
бо від себе ніколи мені не втекти.