Вікторія Мерисабль

Покохала я небом відлиги

На очах твоїх березнем п'яним,
я співатиму хвилею моря,
я літатиму птахом весняним,
позбуваючись розсуду , горя.

Покохала я небом відлиги,
засіяла промінням весняним.
Мов чекала на час для інтриги,
щоби стати дитям неслухняним.

Щоб птахів тиху сповідь почути,
Щоб минуле своє відпускати.
Про годину лиху- все забути!
І радіти ,і вірно кохати.