Вікторія Мерисабль

тупцює надворі вже весело червень,
малює дощами вечірню блакить,
звертається часто до зоряних креслень,
щоб путь показати усім , хто летить.

вдягає на вулиці роси щоранку,
розпечене сонце стрічає щораз,
із квітів деревам майструє фіранки,
з птахами, в дуеті виспівує джаз.

він спалахом зір прикрашає зеніти,
вмикаючи небо в потрібную мить,
цей місяць найпершим у списку є літа,
він в липовім цвіті бджолою бринить.