Вікторія Мерисабль

На станціях спинились поїзди…

На станціях спинились поїзди…
Я не пишу… чомсь висохли чорнила…
Розбите серце доторком біди,
Бо я тебе від себе відпустила…

Я у годинах – майже розчинилась,
У сни вглядаюсь молодим серпанком…
Бо може знову в них тобі приснилась,
Вдягнувши роси з відблиском світанку.

І серце в грудях сумно забринить,
Бо розумію, що тебе кохаю…
Душа ридає гірко і болить:
Не покидай, залишся лиш, благаю…