Вікторія Мерисабль

Ця ніч - нескінченна, це ліжко - не
ширше, ніж лезо,
Мене захищає десяток розбитих пляшок
Ти знаєш слова твої щвидко знайшли
антитезу
Бо кожен із ангелів має свій власний
Грішок
Ця ніч - нескінченна, тумани стоять на
балконах,
Вожді наших мрій вже самотньо бредуть
на перон,
Дитячі жахи заморозили рами віконні,
Думками наповнений кожний у мозку
нейрон.
Ця ніч – нескінченна, вогні - в кольорових
вітринах,
Шумливі завіси пісень, що несуться від зір,
Наповнені вулиці страхом та злом з
нікотином,
Скелети міських ліхтарів заступають в
дозір.
Ти знав безперечно: самотність - надійна
фортеця,
Та, мури здолавши, надовго залишив саму,
Повір, що в житті усе бумерангом
вернеться,
Тому свої ігри без правил із серцем
вгамуй.